Борщівник Сосновського. Тримаємо на контролі
Борщівниик Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.) залишається одним з найнебезпечніших інвазійних видів рослин України. На початкових етапах поширення цей вид переважно траплявся на сильно порушених ґрунтах на узбіччях доріг, луках, неорних землях, ярах, заплавах річок, пасовищах, навколо ферм тощо. Однак за останні десятиліття ареал поширення борщівника суттєво розширився. За сучасними даними, площа, яку займає цей інвазійний вид, щорічно збільшується щонайменше на 10%, а в окремих регіонах фіксують інтенсивнішу тенденцію до поширення.
Стрімкому розселенню рослини значною мірою сприяє людська діяльність та відсутність науково обґрунтованих методів контролю. Більшість заходів, які застосовують на практиці, є помилковими та призводять до зворотного ефекту – стимулювання подальшого поширення борщівнику: пізнє скошування (у фазі плодоношення) призводить до механічного рознесення зрілого насіння. Натомість надто раннє скошування вегетативної маси трансформує борщівник із дворічника на багаторічну рослину, подовжуючи її життєвий цикл. Часткове викопування або дискування ділянок активізує вегетативне розмноження, оскільки бур’ян здатний регенерувати навіть із незначних фрагментів кореневища, що містять бруньки відновлення.
Борщівник негативно впливає на біорізноманіття, завдяки потужній наземній масі, витісняє види не лише трав’яних, а й деревних порід з території і не дає їм розвиватись. Великі і широкі листки борщівника розпускаються навесні раніше за інші рослини (трави), затіняючи поверхню ґрунту, на якій після його заселення рослини інших видів практично не ростуть.
Біологічна стійкість цього бур'яну вражає, адже він здатний виживати в екстремальних умовах: витримує мінусові температури повітря в межах -4...-7°С. Починаючи з другого року життя, рослини здатні вижити за сильних морозів (нижче -25°С), а під сніговою кіркою – до -45°С. Рослина має високу витривалість до надмірної вологи та може витримувати затоплення тривалістю до 30 днів. Найбільша загроза борщівника полягає у його здатності до репродукції. Розмножується він переважно насінням, яке поширюється всіма можливими шляхами: вітром, водою, колесами транспорту та шерстю тварин. Лише одна доросла рослина може дати понад 15-20 тисяч життєздатних насінин. Частина з них може зійти через 5–6 років, а окремі екземпляри проростають навіть через 12–15 років, перебуваючи весь цей час у ґрунті.
Майже все насіння, яке з’явилося в наприкінці літа, перебуває в стані спокою і восени не проростає. Обов’язковою умовою для його активації є вологість і вплив протягом одного-двох місяців низьких середньодобових температур (2-4°C). Сходи і пагони від кореневих бруньок з’являються в березні-травні. Рослина цвіте з липня по серпень. Плоди дозрівають до вересня. Насіння здатне дозрівати навіть при зрізаному стовбурі.
Для ефективного стримування інвазії необхідне впровадження комплексного моніторингу та застосування стратегій, що поєднують механічні, хімічні та біологічні методи контролю. Механічні заходи передбачають систематичне скошування, зрізування товстих коренів на глибині 10-15 сантиметрів. Якщо борщівник уже зацвів, скошені рослини рекомендується спалити, щоб запобігти дозріванню насіння. Біологічний метод полягає у випасанні худоби – корови та вівці охоче поїдають молоді листки. Найефективнішим є хімічний метод. При появі першої розетки борщівника необхідно провести обробку гербіцидами гліфосатної групи. Обприскування здійснюють суворо відповідно до регламентів, санітарних правил та «Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Проблема контролю борщівника Сосновського залишається надзвичайно актуальною, тому боротьба з цим інвазійним видом ведеться на державному рівні. Згідно з підпунктами 1, 10 пункту «б» статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища зокрема, належать: здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.
Зокрема, органи місцевого самоврядування зобов'язані вимагати від власників та користувачів земельних ділянок, на яких поширилася ця шкідлива рослина, її негайного знищення.
Статтю підготував головний спеціаліст
відділу карантину рослин та фітосанітарних
заходів на кордоні управління у сферах
насінництва та розсадництва, карантину
та захисту рослин Головного управління
Держпродспоживслужби в Київській області
Юрій ГЕРАСИМЕНКО
